Чимало різних лих
Спіткали наш народ.
Та найстрашнішим з них
Був штучний голод

Не забудеться ніколи
Те голодне лихо
Й ті роки, що в Україні
Люди помирали тихо.

... забуто про моральність,
Про людські всі почуття.
Йдуть до хати енкаведисти
По чиєсь життя.

 

2 учень

Страшна картина очі ріже -
Дитя мале лежить в снігу.
Воно вже й ворухнутися не може.
О, Боже!
За що цю кару заслужило
Оте маленьке немовля?
Чи, може, вкрасти щось успіло,
Та ні, то рідна мати кинула його -
Померла щойно.
Хоча й накрила малюка рукою,
Не дасть тепла ніколи вже вона.
І те мале дитя
Все плаче та кричить.
Чи хто його почує, чи хто на поміч
прибіжить?
Та ні, ніхто вже не почує,
Ніхто не прибіжить,
Бо вже нема нікого у селі..
  Бо тільки смерть навколо них кружить – прийшов Голодомор!

 

3 учень

Тож, Господи, якщо почуєш слово це,
Згадай і мертвих і живих,
Хай не забудем ми ніколи
Кісток жертовних, вікових.
Допоможи здолати спрагу,
Ту спрагу помсти крижану
І пам’ятать людську відвагу
До смерті вірну, молоду.
Хай ми поляжемо кістками,
Та відрубаємо навік,
Хай будем справжніми катами,
Та не заплющимо повік,
Допоки не лунає слово
«ГОЛОДОМОР» у всіх серцях,
Поки не зрозумієм  знову,
Що ходим всі ми по мерцях.
Що, може, дід, а, може, прадід
Хлібини крихітки не мав,
Поки усякий скаже: «Справді,
А я такого і не знав».

 

 

Учитель: Голодомо́р 1932–1933 років — масовий, навмисно зорганізований радянською владою голод 1932–1933 років, що призвів до багатомільйоних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР (землі сучасної України за винятком семи західних областей, Криму і Південної Бессарабії, які тоді не входили до УСРР) та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці.

Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Спланована конфіскація урожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодoмору. Попри те, що злочинні дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду. Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. У порівнянні, Голод у Поволжі 1921-1922 роках та голод під час блокади Ленінграду в роки Другої світової війни висвітлювались в радянських засобах масової інформації та історичній літературі. Бездіяльність радянської прокуратури та інших органів влади стосовно факту злочину масового вбивства людей штучним голодом яскраво демонструє дійсний, а не декларований,— на словах чи на папері,— стан реалізації «радянської законності» у тоталітарній радянській державі. У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60 % громадян України вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб і це при тому, що в  Україні в цей час не було війни!

III. Інформація про заходи по відзначенню Дня ветерана та людей похилого віку

Мета: навчальна: розширити знання учнів про партизанський рух в Україні та в рідному місті, героїв партизанського руху, відкарбувати в їхній пам'яті імена найвідоміших діячів партизанського руху; на пошуковому матеріалі довести до учнів, що війна забрала у дітей дитинство, примусила їх сильно страждати, брати в руки зброю, щоб захищати свою Вітчизну та помститися за долю своїх рідних; розвиваюча: розвивати вміння виступати із повідомленням перед аудиторією; виховна: сформувати в учнів інтерес і повагу до історичного минулого нашої Батьківщини; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до ветеранів війни.

Обладнання: презентація «Діти партизани», мультимедійний проектор та дошка, уривки зі спогадів Володимира Бебеха, Яші Гордієнка, виставка літератури «Народні месники», карта «Алея Слави Кролевеччини».

Форма заходу: урок-лекція.

Хід заходу

 

Вчитель (розповідь супроводжується показом презентації «Діти партизани»)

22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками. Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом.

Найважчі та найжорстокіші випробування випали на долю нашого народу у роки Другої світової війни. Мільйони українців, у тому числі тисячі кролевчан, пройшли крізь це пекло..

В роки тимчасової німецько-фашистської окупації Сумщина перетворилася на партизанський край. Керівниками партизанських загонів та з’єднань були А. Ф. Федоров, С.А. Ковпак, М. Наумов, И.И. Шитов, А. Н. Сабуров, С.Ф. Маліков, О.Д. Бородій.

Силами підпільних організацій партизани висаджували в повітря  ешелони ворога з живою силою і бойовою технікою, продовольством, підривали мости, знищували автомашини. Підпільники виводили з ладу залізниці, лінії зв’язку, громили гарнізони німців.

У страшні роки війни разом з дорослими взялися за зброю діти, щоб захистити Батьківщину від ненависного ворога. Їх дитинство закінчилося 22 червня 1941 року, а точніше з того самого дня, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна.

Ее я узнал не из книжки -

Жестокое слово война!

Прожекторов яростной вспышкой

К нам в детство ворвалась она.

Смертельными тоннами стали,

Сиреной тревоги ночной

В те дни мы в войну не играли,

Мы просто дышали войной.

В читальнях притихших и тесных,

На отмелях книжных морей,

При свете коптилок железных

Шуршали листы букварей.

Хлопчики та дівчатка йшли на фронт у військові частини, ставали синами та донями полків. Вони були розвідниками і зв'язківцями, сестрами милосердя і підривниками. За покликом юних сердець ставали підпільниками, партизанами, що б помститися ворогові за смерть батьків та братів, за наругу над матерями і сестрами, за спалені домівки, за всі нелюдські злочини фашистів. Вони гинули в боях. їх катували гітлерівці, але юні герої не здавалися.

Великі подвиги творили вони в роки війни. Багато дітей удостоєні високих урядових нагород. Партизан українець Валя Котик посмертно удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу.

Багато дослідників партизанського руху скептично налаштовані щодо участі дітей в ньому. Вони вважають, що роль дітей у війні перебільшена.

 «Дорогі батьки! Пишу вам останню свою записку. Помилування не чекаю... На слідстві я тримався спокійно... Протягом чотирьох з половиною годин били тричі. Били гумою, грабовою палицею, залізною палицею по жилах. Після цього я погано чую. Ті, хто був у моїй групі, зараз на волі. Ніякі тортури не примусили назвати їхні прізвища. Я не боюся смерті, помру, як належить патріоту Батьківщини. Перемога буде за нами. Яша»

Передсмертна записка юного одеського підпільника Яші Гордієнка, який був закатований фашистами у 1942 р.

Учень робить повідомлення «Партизанський рух на Кролевеччині».

(Вчитель показує згадані села на карті Кролевеччини)

 

Вчитель У 1926 році у с. Вербівка на Київщини народився хлопчик Ваня. У три роки він став сиротою, бо померла його мама. У 1934 році дитбудинок, в якому знаходився Ваня, був розформований і його забрала в с. Зазірки колгоспниця М. Я. Шевченко. У цьому ж  році пішов у 1-й клас. Навчався добре. У 1941 році закінчив школу в Зазірках. Під час війни був розвідником у ковпаківців. Виконуючи завдання, був схоплений німцями, впізнаний поліцаєм і жорстоко закатований 25 листопада 1942року. Було йому 13 років.

 

Згадуючи таких людей і доблесні їхні справи, маємо завжди пам’ятати, що партизанський рух, як і все пов’язане з минулою війною – це вічно жива історична пам’ять, яка повинна вчити повазі до минулого та виховувати почуття патріотизму не гучними гаслами, а ділом.

V. Діти-партизани: великий подвиг чи вигадка часу? (презентація)

VI. Тих днів не забути ніколи (сценарій)

 

УРОК МУЖНОСТІ для учнів 5-9 класів до 70-ї річниці визволення Кролевеччини від німецько-фашистських загарбників

 Мета заходу:

- формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;

- виховувати громадянські почуття та повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, героїв-земляків;

- зацікавити учнів у вивченні історії своєї держави та збереження пам’яті про героїчне минуле.

 Обладнання: 

- книжкова експозиція  «Кролевеччина в роки війни»;

- мультимедійний проектор,

- презентація «Вставай страна огромная»,

- карта «Алея Слави Кролевеччини».

- фото пам’ятників, присвячених війні м.Кролевець,могили Красуліної О.Я.

Хід заходу

Перегляд презентації «Вставай страна огромная».

 

Учитель. Літнього дня 22-го червня 1941 року без оголошення війни німецькі війська напали на Радянський Союз. Розпочалася Велика Вітчизняна війна. Під час окупації Україна втратила п'яту частину населення – близько 3 млн. чоловік на фронтах і 5,5 млн. у зоні окупації. Міста обезлюднили і лежали в руїнах. Близько 2,5 млн. юнаків і дівчат було загнано в рабство. Без притулку і засобів існування залишилось близько 10 млн. людей.

Ця війна стала трагічною і водночас героїчною сторінкою в історії як всієї України, так і рідної Кролевеччини. Нашою землею двічі прокотилася хвиля бойових дій. Вона не обминула жодної родини, жодного населеного пункту. Залишивши по собі горе, біль, скалічених душею сиріт і вдів.

За перші 10 днів вересня 1941 року німці окупували повністю весь район. Фашисти на окупованих територіях встановили жорстокий «новий порядок». Україна була розчленована, знищена її цілісність. Вони поділили українські землі на чотири частини, підпорядкувавши їх різним державам і адміністративним органам. Наш край входив до так званої прифронтової зони, в якій управління здійснювало німецьке військове командування. Гітлерівський план «Ост» передбачав перетворити Україну на колоніальну країну, аграрно-сировинний придаток рейху «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси». Сотні тисяч жителів великих міст України стали жертвами організованого окупантами режиму.

Поголовному винищенню підлягали євреї і цигани. Так було розстріляно всі цигани, які осіло мешкали в с. Ленінське. 30 грудня 1942 року каральні акції здійснені в х. Новоселиця ( розповідь супроводжується показом вчителем села на карті). Зігнавши в х. Новоселиця 23 чоловік в клуню та 6 чоловік в хату Федоренко Уляни Терентіївни, карателі підпалили ці будівлі .У вогні загинули 5 чоловіків, 11 жінок і 13 дітей, серед них – Леонід Федоренко, якому виповнився лише 1 рік. При спробі вирватись з вогню був розстріляний 14 – річний Ваня Онищенко.

Не останнє місце в системі терору щодо мирного населення належить примусовому його вивезенню до Німеччини на каторжні роботи. Місцеві управи, виконуючи завдання окупантів, складали списки людей на відправку, згідно з якими їх викликали повістками. Широко застосовувалось захоплення людей для відправки під час облав та каральних акцій До Німеччини людей везли в товарних вагонах у жахливих антисанітарних умовах по 60-70 чоловік під вартою поліції або жандармерії. За відмову їхати до Німеччини людей жорстоко карали аж до розстрілу. Так, в с. Буйвалове за це розстріляна Стожок Ольга Пилипівна.

            Із кожного села вивозились десятки, а то й сотні людей, наприклад: Заболотове – 30 чол, Погорілівка – 75; Червоний Ранок – 148; Бистрик – 280, Алтинівка – 411, Ленінське – 550, м. Кролевець 563 чол. Всього з району на каторжні роботи вивезено понад 3000 чол., переважно молоді.

Повідомлення вчителя про долю жителя с. Локня Грицуна І.А.1921р.н.

Перед лицем біди весь народ став на захист Батьківщини. Плечем в плече з чоловіками, братами, батьками, синами  в тилу та в партизанському загоні, у станка стала жінка.  Прикривали собою в бою від ворожої кулі, виносили на своїх плечах поранених. П’ять років йшли поряд з чоловіками, в холод, в спеку, в зливу.

Повідомлення вчителя про загибель медсестри Красуліної під час звільнення с.Локня (за свідченнями жителя села Сича В.Х. 1932р. н.), що супроводжується показом фотографії могили загиблої.

Учитель. Жителі нашого району з великою повагою вшановують пам’ять воїнів-визволителів. Десятки пам’ятників споруджено по селам, що нагадують нащадкам про Велику Вітчизняну війну. Є і в Кролевці такі пам’ятники.

 На екрані з’являються  фото пам’ятників. Учні по черзі перераховують їх.

Учитель. В нашу школу завітав заслужений вчитель України, відомий краєзнавець Федір Степанович Яковенко.

Розповідь Федора Степановича про створення Книги пам’яті, Книги скорботи та Книги бойової слави Кролевеччини.

(Учні задають питання гостю) 

1-й учень. Федір Степанович, ми знаємо, що ви за фахом вчитель математики. А як з’явилась ідея зайнятися історією рідного краю?

Федір Степанович. В моєму дитинстві існували піонерські марши. У 1967 році був марш під назвою «Ніхто не забутий, ніщо не забуто». Цей девіз і спонукав нас зайнятися пошуковою роботою разом з учнями ІІІ-ї школи. Ми їздили в Москву на зустріч з ветеранами. Знайшли інформацію про Панкова, який був нагороджений Орденом Британської імперії ІІІ-го ступеня. За що ж його було нагороджено таким високим орденом? На Курській дузі німці використали свої нові танки «Тигри». Нічого не могла вдіяти наша зброя проти них. Панков на той час командував артилерією 13-ї армії. Він знайшов слабке місце цих танків: підбити можна було стріляючи в бік. Там броня була слабша.

2-й учень. Ми здійснили екскурсії до Пиротчино та до краєзнавчого музею і дізналися про бойові дії на р. Есмань. А як проходили  оборонні бої  на р. Реть?

Федір Степанович. Місцевість навколо Есмані була заболочена. Це й затримало німців. Раніше р.Реть також була ширшою. Наші підірвали міст через Реть. Тоді німці вирішили перейти на інший берег річки через залізничний міст. Сам міст був замінований, але наші сапери не встигли його підірвати. І ворог по насипі зайшов в Подолове. Почався бій, який тривав цілий день. Німці підтягнули артилерію. Вулиця Набережна вся була згорена. Зі сторони Грузького ворог також здійснив прорив. Наші війська на Подолові були оточені. Окупація району почалася 1-го вересня 1941 року. Ворог захопив с. Гречкине. Кролевець було окуповано 3-го вересня о 23.30, а весь район 10 вересня. Останнє село, яке захопили німці, було Литвиновичи.

3-й учень. Протягом окупації кожного вівторка і п'ятниці у Бабиному Яру в Києві розстрілювали людей різних національностей. А чи був свій Бабин Яр у Кролевці?

Федір Степанович. В Андріївці німці здійснили страшну акцію. Житель села 14-ти річний Володя закопав у себе зброю радянських солдат. Німці при ошуці її. На подвір’ї, в присутності батьків і сестри Володю розстріляли. Потім фашисти примусили батьків занести його до хати, яку тут же підпалили. Розстрілювали людей у с.Мутин в урочищі Ялта, на Артюхівці на пісках у 1943 році перед Пасхою. Але найбільша трагедія трапилась на центральному кладовищі. 285 чоловік було розстріляно тут у льоднику. Вижило тільки троє. Перед розстрілом їх врятував один поліцай. Над вбитими ходив німець і добивав дітей. А с. Новоселиця було спалено повністю. У вогні загинуло 29 чоловік.

4-й учень. Чи можна було ходити до школи  жителям окупованого Кролевця?

Федір Степанович. Я закінчив два класи. Потім школу закрили. Там стояли німці. Вони взагалі дозволяли закінчити тільки  чотири класи. У 1-й школі (зараз це 5-та) та у 2-й розмістилися німецькі шпиталі. Там, де зараз спортмайданчик біля 5-ї школи, було німецьке кладовище. У 1943 році німці вивезли труни своїх солдатів до Німеччини.

 

5-й учень. На центральному кладовищі є братська могила розстріляних у 1943 році солдатів, які були поранені і лікувалися у нашій лікарні. Чому німці не розстріляли їх ще у 41 році?

Федір Степанович Наші лікарі, які лікували наших солдат, на воротах лікарні написали на німецькій мові слово «Тиф». Німці боялися заходити до приміщення лікарні. Коли лікарі дізнавалися, що йдуть німці за солдатами, то вони переводили їх до інфекційного відділення. Медсестрами були жінки-добровольці. Вилікувано було 38 солдат. Партизани переправили їх за лінію фронту. Серед них був  льотчик. Партизани розповіли йому, що на території промкомбінату (територія готелю «Майстер і Маргарита») зосереджено дуже багато німецької техніки. Цю техніку наші бомбардувальники розбомбили. Ми дітьми ходили дивитися на згорену техніку. Мабуть цей льотчик все таки дістався наших.

Заключне слово вчителя. Дякуємо Вам, шановний Федір Степанович, за Ваші цікаві відповіді на наші питання. Хочеться завершити нашу зустріч такими рядками:

Спасибі Вам старі солдати,

Що мир зуміли відстояти

Ваш подвиг сяє зоре цвітом

Над вільним світом, і нашим містом.

VII. Місячник патріотичного виховання (матеріал шкільної газети "Вулик")

VIII. Відкритий урок із теми "Права людини"

РІДНА СУМЩИНА (16.10.2014)

16 жовтня 2014 року в приміщенні Кролевецької районної станції юних туристів був проведений другий тур краєзнавчої вікторини «Рідна Сумщина», в рамках обласного освітнього проекту «Рідна Сумщина»

Даний проект проводиться в три тури: перший тур, який проходить по дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладах області, другий етап – фінальний конкурс – проводиться в закладах освіти за участю переможців кожної вікової категорії першого етапу і третій тур – обласний, завершальний етап. Обласний освітній проект впроваджується з метою виховання у дітей та молоді любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, формування зацікавленості до пізнання та вивчення історико-культурного надбання українського народу.

В рамках другого туру вікторини «Рідна Сумщина» дітям – переможцям першого туру разом з вчителями-наставниками було проведено екскурсію до Кролевецького районного краєзнавчого музею та по видатним місцям міста Кролевець, проведено саму вікторину у формі тестових завдань за такими напрямками: «Історичні події», «Пам’ятки архітектури», «Видатні земляки» та «Історико-культурні та природні заповідники». Також було проведене урочисте нагородження переможців другого туру краєзнавчої вікторини. 

З метою виховання у дітей та молоді любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його історії, духовної спадщини, формування зацікавленості до пізнання та вивчення історико-культурного надбання українського народу, учні нашої школи вже не вперше були залучені до даного проекту і виступили на досить високому рівні. Так, учень 8-го класу Лещенко Дмитро (підготовлений вчителем О.С.Денисенком) зайняв почесне 3 місце у віковій категорії 10-14 років.