Назва "Кролевець” виникла між 1618 та 1638 роками, 20 березня (за ст. стилем) 1638р. Кролевець називається містом. До такого висновку прийшов свого часу і краєзнавець М.Г.Сереженко. На основі археологічних досліджень, сьогодні можна сказати, що перші поселення на території сучасного Кролевця з’являються ще у енеоліт - ранній бронзі про що свідчать матеріали з північного-західної околиці міста - Подолова, отримані в ході робіт на відкритому багатошаровому поселенні. Другий етап відноситься до ранньослов’янського часу, коли у Подоловому в V ст. існувало поселення київської культури і досліджене житло. В давньоруський час на території Кролевця існували 2 селища, розташовані на північно-західній околиці (Подолово) і південно-східній (Козин). Матеріали з обох селищ відносяться до XIIст., а селище на Подолові, очевидно, існувало і в більш пізній час аж до XIVст. На межі XVIIcт. виникає село Подолово, а у XVIIcт. поселення у центрі міста, яке ми знаємо під назвою Кролевець. У цей же час воно вперше зустрічається і в писемних джерелах. Історія Кролевецького краю тягнеться ще з сивої давнини. Про це свідчать пам'ятки, знайдені археологами під час розкопок. Про життя і побут племен, які заселяли цю територію в другій половині І тисячоліття, розповідають і древні літописи. Саме з них дізнаємось, що по Десні, Сейму і Сулі, жило слов'янське плем'я сіверян. На території нинішнього Кролевецького району відкрито більше трьох десятків археологічних пам'яток – стоянок, поселень, городищ, які відносяться до періоду неоліту, бронзового, залізного віків, Київської Русі. Два городища знаходяться в селах Литвиновичі та Воргол. Земляний вал яких зберігся й донині. В літописі за 1160 рік згадується древнє руське місто Зартий. Його назва говорить, що воно могло знаходитись за річкою Реть. Сучасні археологічні розкопки виявили біля річки багатошарове поселення, що датується з початку нового століття до ХІІ ст. Особлива природа краю з її безмежними луками, чистими водами і багатими лісами нерідко зберігає свій первозданний вигляд. Дата заснування: 1601 рік. З 1644 року місту надане Магдебурзьке право (самоуправління) та герб міста із зображенням Святого архангела Михаіла. Місто розташоване в мальовничій частині північного сходу України на перехресті сухопутних та залізничних шляхів, які сполучають України з Росією та Європою. Місто Кролевець засноване на початку 17 сторіччя (1601-1608 рр.) неподалік ріки Реть у понизовії правого берега річки Свидні та її приток Калище і Добра Вода. Після Деулінського перемир’я між Московскою державою та Польщею у 1618 році територія Кролевця відійшла під Королівську владу Речі Посполитої. У 1644 році місту надається Магдебурзьке право (самоуправління) та герб міста Кролевця із зображенням Святого архангела Михаіла. У 1646 році в місті був заснований великий гуртовий ярмарок. Рік 1648 став роком визвольної війни українського народу від польської шляхти під проводом Богдана Хмельницького. На визволених землях України змінюється територіально-адміністративний устрій. В Кролевці було засновано козацьку сотню, котра підпорядковувалась Ніжинському полку. У 1654 році при приєднанні України до Росії поступово ліквідовуються малі митні кордони. У другій половині 17 сторіччя Кролевецький ярмарок набуває популярності. Велику роль в цьому відігравало його географічне положення на з’єднанні двох великих шляхів до Москви. Ярмарок втягується в міжнародні торговельні відносини і стає знаменитим на Лівобережжі. Кролевецький герб свідчить, що місто було торгівельним. Хрестовоздвиженський ярмарок губернського значення проіснував до 1873 року, а потім стає ярмарком виключно місцевого значення, проте не втрачає свого значення завдяки піднесенню місцевих ремесел. Розширюється асортимент всіляких кустарних виробів. Важливе місце в торгівлі того часу займали ткані вироби, а Кролевецькій ткачі були відомі далеко за межами рідного міста. Особливою популярністю користувалися Кролевецькій рушники. З січня 1782 році Кролевець підпорядковується новоутвореному Новгород-Сіверському намісництву, з сотенного міста стає повітовим. У 1797 році входить до Чернігівської губернії як заштатне місто Глухівського повіту. У 1803 році, в зв’язку з розділенням губернії на повіти, Кролевець стає повітовим містом Чернігівської губернії. На кінець 19 сторіччя місто розміщалось на 374 десятинах землі, налічувало до 1328 дворів, населення становило 13 476 жителів. В місті діяла жіноча гімназія, земське-міське початкове училище, ремісниче училище, двокласна церковно-приходська школа і класи початкової освіти в кожнім приході міської церкви. В місті функціонувала лікарня, аптека, богодільня (для пристарілих), синагога, банк, острог, пожежна каланча, баня, бібліотека і декілька млинів. У 20 сторіччі, в 1913 році, земство відкрило чоловічу гімназію. За роки 1905-1912 через Кролевець була прокладена Московсько-Київська залізнична магістраль, а до цього часу через місто проходила вузькоколійна залізниця. У 1922 році ткачі-ентузіасти заснували ткацьку артіль „Відродження”, нині фабрика „Художнє ткацтво”. У 1929 році на базі ремонтно-механічної майстерні була заснована кооперативно-промислова артіль „Метал”, яка потім перетворилась в Кролевецький арматурний завод.

Територія, географічне положення та статус. Територія міста 2157 га. Місто Кролевець розташоване в межах лісостепової частини Середньоросійської височини на лівому березі річки Реть басейна ріки Десна. Рельєф місцевості слабко хвильовий, порізаний яро-балочною мережею. Висота схилів досягає 10-15 м. Позначки поверхні змінюються від 135 до 187 метрів над рівнем моря. Місто знаходиться на відстані 180 км від Сум. До Києва - 280 км, до Москви - 660 км. Місто знаходиться на автомагістралі Київ-Москва та на міжнародній залізничній дорозі, яка з’єднує Україну з Європою та Росією. Статус – районний центр, місто районного підпорядкування. Населення станом на 01.12.06 р. - 24 153 мешканців (згідно довідки від 11.01.07 р. №10-08-48 Головного управління статистики у Сумській області).

Кількість районів. За адміністративним поділом місто єдине, проте існують умовні розподільчі території: Андріївна, Хутор Кучерявий, Гончарівка, Центральна частина, Шанхай, Подолові. Проте, зазначений розподіл умовно-побутовий.

 Населення (кількість, національний склад). Кількість населення міста становить 24 153 особи (станом на 11.01.07 р.). Українці: 90%, інші 10% - росіяни, білоруси, турки, армяни. Природні багатства: земля, ліси, луки, ріки і озера. Корисні копалини: пісок, глина, торф.

 Промислові об’єкти. В місті налічується 13 промислових об’єктів, проте деякі з них перебувають в стані банкрутства та санації. Найбільші з підприємств міста: Кролевецький арматурний завод („Армапром”); Державне підприємство ДАК „Хліб України” „Кролевецький комбінат хлібопродуктів”; Кролевецький завод силікатної цегли; Державне лісомисливське господарство; Кролевецький ремонтно-механічний завод; Фабрика „Художнє ткацтво”; Кролевецький хлібозавод; Кролевецький маслозавод; Кролевецький льонозавод; Кролевецький завод продтоварів; Кролевецький консервний завод; Райагробуд; ТОВ „Торгсервіс”. Переважна більшість підприємств потребує інвестиційних ресурсів для забезпечення діяльності. Приблизна потреба в додаткових коштів для відновлення промислового ресурсу на рівні 1990 року: 573 млн. грн. Сьогодення промисловості Кролевця бажає кращого. Місто перебуває в стані стагнації з огляду на виробничу активність. Приватний сектор економіки потребує стимулюючих заходів з боку місцевої влади, проведення лібералізації та сприяння залученню інвестицій на територію міста.

Транспортна інфраструктура. Місто забезпечене автомобільним та залізничним сполученням. Функціонують залізничний та автомобільний вокзали. Функціонує 7 автобусних маршрутів, які освоєні приватними та комунальним перевізниками. Організоване міжміське автобусне сполучення для перевезення пасажирів.

Мистецтво, література. В місті народились, жили і працювали в різні роки відомі літератори і митці: 1) Лукаш Микола Олексійович (1919-1988) - поет-перекладач, лінгвіст-поліглот, лексикограф. Здійснив високохудожні переклади на українську мову класичних творів, зокрема таких, як: „Фауст” Гете, „Декамерон” Боккаччо, „Трагедія людини” Задача, „Мадам Боварі” Флобера і багато інших майстрів слова з 18 мов світу. Був членом Спілки письменників України. Похований на Байковому кладовищі в Києві. 2) Грищенко Олекса Васильович (1883-1977) - відомий за кордоном художник, мистецтвознавець, письменник. З 1919 року проживав у Франції. Талант і титанічна праця принесли йому світову славу, автор 9 книг, виданих за кордоном українською та французькою мовою. Картини О.Грищенка зберігаються у музеях і приватних колекціях Франції, США, Данії, Бельгії, Росії, України та інших. 3) Кочура Панас Федорович (1905-1976) - письменник корчагінської долі, автор книг „Родина сокорин”, „Світлий ранок”, „Коли ми дорослі”, „Декабристи”, „Сичи на дзвіниці”, „Початок вічного” та інших. Член спілки письменників України. 4) Руденко Володимир Михайлович (1916-1992) - художник, лишив художню колекцію, що складається з живописних полотен, більше 100 унікальних портретів провідних акторів України, виробів зі скла, ескізів до спектаклів Львівського театру ляльок, приймав участь у виставках в місті Києві, Москві, Львові. Був членом спілки театральних діячів України.

 Місто славне іменами сучасних художників і поетів: 1) Сухомлин Василь Іванович (1917- ) - поет, автор поем „Остання ніч”, „Тарасові рушники”. Його вірші перекладали на музику місцеві композитори, стали народними піснями („Кролевецький рушничок”, „Кролевецький вальс”). 2) Дудар Іван Петрович, 1921 року народження - автор сотень творів декоративно-прикладного мистецтва - килимів, панно, кролевецьких рушників. Член Спілки художників України, учасник багатьох виставок, понад 100 творчих робіт художника демонструвалися у 1991 році на персональній виставці у Києві.